Як чоловік відучив дружину від казок

Жив собі двірник. Була в нього дружина, яка пристрасть як любила, казки, і заборонила вона пускати до себе в постойщікі тих, хто не вмів казки розповідати. Чоловікові це не подобалося, він і думає: «Як би мені дружину відучити від казок!»

Ось одного разу в зимову пору, пізно вночі, йде собі дідок, весь іззяб, і проситься переночувати. Чоловік вибігає до нього.
- А що, - каже, - вмієш ти казки розповідати? Дружина не велить пущать нікого, хто не вміє казки розповідати.
Мужик бачить - справа погано, від холоду мало не мерзне.
- Вмію, - каже.
- А довго будеш казати?
- Так всю ніч.
Ну, от добре. Впустив мужика. Чоловік каже:
- Ну, дружина, ось мужик пообiцяв всю ніч казати казки, та тільки з тим, щоб поперечка йому не робити і не перебивати.
Мужик каже:
- Так, поперечка не робити, а то казати не буду.
Ось повечеряли, лягли спати; мужик і почав:
- Летіла сова повз саду, сіла на колоду, випила воду; летіла сова повз саду, сіла на колоду, випила воду ...
І пішов твердити все одне і те ж:
- Летіла сова повз саду, сіла на колоду, випила воду ...
Господиня слухала, слухала, та й каже:
- Що ж це за казка, все одне і те ж твердить!
- Так для чого ж ти мене перебиваєш? Адже я говорив, щоб мені поперечка не робити; адже це так вже казка мовиться спочатку, а там піде інше.
Ось чоловік почув, а йому то і потрібно було, схопився з лавки:
- Тобі сказано, щоб ти не попереч! І казку не дала скінчити!
Вже він лаяв-лаяв дружину. Зареклася вона з тих пір казки слухати.