Якось узимку їхали по Волзі-ріці візники. Один кінь заартачилася і кинулася з дороги в сторону; візник негайно погнався за нею і тільки хотів вдарити батогом, як вона потрапила в майну і пішла під лід зовсім возом.
- Ну, моли бога, що пішла, - закричав мужик, - а то, я б нахлестал тобі боки щось!
********************************************************************
Поїхав молодий мужик на промисли, а дружина пішла його проводжати; пройшла з версту і заплакала. - Чи не плач, дружина, я скоро приїду.
- Так, хіба я про те плачу? У мене ноги змерзли!
*********************************************************************
Прибили одного дурня вночі, і стали йому на інший день сміятися.
- Ну, - каже він, - моліть бога, що ніч була світла, а то я викинув би вам шкуру!
- Яку, скажи, будь ласка?
- Я б сховався!
*********************************************************************
Троє перехожих пообідали на заїжджому дворі і вирушили в дорогу.
- А що, хлопці, адже ми, здається, дорого за обід заплатили?
- Ну, я хоч і дорого заплатив, - сказав один, - зате не даром!
- А що?
- А хіба ви не помітили? Тільки господар задавиться, я зараз схоплю з солониця жменю солі, та у рота!
*********************************************************************
Овдовів мужик, довелося самому хліби ставити. Ось він замісив в діжі тісто і вийшов кудись. У сутінках вернувся, хотів було роздути вогонь, як почув, що хтось пихкає; а це хліби кисли. «Нещодавно, - думає собі, - пішов, а хтось вже забрався в хату!» - І вплотьмах наступив на кочергу. Вона вдарила його в лоб, він закричав:
- Зроби милість, чи не бийся, адже я тобі нічого не зробив! - А сам ну задкувати геть з хати.
На біду, нога роззулася, і мужик при виході прихлопнул оборку дверима і впав.
- Батюшка, відпусти! Не тримай мене, право слово - нічого тобі не зроблю!
*********************************************************************
Багатий купець часто зазивав до себе всяких людей, поїв, годував, пригощав;
тільки коли хто скаже йому противне - того неодмінно поб'є.
Раз покликав він до себе візника. Той отпряг коней увійшов в хороми і після довгого частування:
- Досить, господар! Мені пора їхати.
Купець давай його бити, так що ямщик ледь вирвався і сказав запрягати коней. Купець за ним. Ямщик навмисне почав дугу вкладати кільцем тому. Купець закричав.
- Не так вкладаєш!
А ямщик давай його бити і примовляти:
- Не твоє діло вказувати! Не твоє діло вказувати!
Читайте также: Азербайджанские сказки
Комментариев нет:
Отправить комментарий