Скупий

Жив-був багатий купець Марко, скупіше його не було нікого! Раз якось пішов він гуляти; ідучи дорогою, побачив жебрака: сидить старець і просить милостині:
 - Подайте,православні, Бога раді!
Марко Багатий пройшов мимо.
Слідом за ним йшов на ту пору бідний мужик, пожалів жебрака і подав йому копієчку. Соромно здалося багатому, зупинився він і каже мужику:
 - Послухай, земляк, дай мені в борг копієчку; хочеться убогому подати, та дрібних нема!

Мужик дав йому і питає:
  - А коли за боргом приходити?
  -  Завтра приходь!
На другий день бідний йде до багатого за своєю копійкою. Прийшов на його широкий двір:
  -  Що, Марко Багатий вдома?
  -  Дома! Тобі що треба? Запитує Марко.
  -  За копієчкою прийшов.
  -  Ах, брат, прийди після; ну, право, дрібних немає.
Бідний вклонився і назад.
  -  Я, каже, прийду завтра.
На ранок приходить знову те ж:
- Дрібних грошей зовсім немає, якщо  хош, давай з сотенної здачі а якщо ні, тоді приходь через два тижні.
Через два тижні знову йде бідний до багатого, а Марко Багатий побачив його у вікно і каже дружині:
  -  Слухай, дружина! Я роздягнуся догола і ляжу під святі; а ти покрий мене полотном, сиди і плач, немов над мертвим. Коли прийде мужик за боргом, скажи йому, що я сьогодні помер.
Ось ладно, як чоловік наказав, так дружина і зробила: сидить та гіркими сльозами заливається. Приходить мужик в світлицю, вона його і питає:
 -  Тобі що?
  - За боргом до Марка Багатому, відповідає бідний.
  -  Ну, мужик, Марко Багатий наказав довго жити; зараз тільки помер.
  -  Царство йому небесне! Дозволь, господиня, за мою копієчку послужу йому хоч грішне тіло обмию.
З цим словом вхопив чавун з гарячою водою і давай Марка Багатого окропом обшпарювати. Марко ледве терпить, морщиться да ногами дриґає.
 - Дригало не дригало, а копійку подай!  - каже бідний.
Обмив, спорядив як треба.
 - Ну, господиня, купуй труну да кажи до церкви виносити; я стану над ним псалтир читати.
Поклали Марка Багатого в труну і винесли в церкву; а мужик став над ним псалтир читати.
Настала темна ніч. Раптом відкривається вікно, і лізуть в церкву злодії-розбійники; мужик за вівтар сховався. Злодії залізли і почали між собою здобич ділити; все поділили, залишається золота шабля всякий до себе тягне, ніхто не поступається. Бідний як вискочить, як закричить:
  -  Що ви сперечаєтеся? Хто мерцеві голову відрубає, того і шабля буде!
Марко Багатий схопився сам не свій. Злодії злякалися, покидали свою казну і кинулися бігти.
  -  Ну, мужик, каже Марко, давай гроші ділити.
Розділили порівну; багато дісталося і тому, й іншому.
  -  Що ж копієчку?  - запитує бідний.
  - Ах, брат, сам бачиш дрібних немає!
Так-таки і не віддав Марко Багатий копієчки.

Читайте также: Золотой подсвечник